Угода про цифрову торгівлю – досягнення чи план дій

Угода про цифрову торгівлю – досягнення чи план дій

 

Наприкінці листопада 2022 року Україна та Велика Британія домовилися про укладення Угоди про цифрову торгівлю. Очікується спрощення взаємодії економік двох країн за рахунок активнішого використання цифрових інструментів, зниження витрат для бізнесів з огляду на відсутність мита на цифровий контент та спрощення адміністрування зовнішньо-економічної діяльності, спрощення обміну інформацією та кращий захист споживачів. Безумовно, цифрова торгівля – явище позитивне і зараз ми як ніколи розуміємо важливість її розвитку. Хоча пандемія та війна – приклади, без яких ми могли би обійтися. 

Для Великої Британії це буде друга подібна угода. Першою стала Угода про цифрову економіку із Сінгапуром, яка підписана 25 лютого та набрала чинності 14 червня 2022 року. А ось на рахунку Сінгапуру вже чотири таких угоди, окрім Великої Британії – ще із Чилі та Новою Зеландією, Австралією і Південною Кореєю. Причому Сінгапур підкреслює, що розраховує надалі розширювати цифрове партнерство і має на меті постійне удосконалення своїх угод про цифрову торгівлю. А це важливо, інакше законодавство безнадійно відставатиме від галузі. 

А отже, Україна у тренді, і нинішній досвід співпраці та інтеграції з бізнесами інших держав дійсно доводить, що ми - "цифрові молодці". Але чого конкретно чекати?

Поки тексту угоди немає. Про загальні напрямки регулюванням можна прочитати (і, мабуть, ви це зробили) у офіційних релізах, зокрема, від Мінекономіки та на порталі GOV.UK. Але також можна звернутися до угоди із Сінгапуром (USDEA), оскільки очікуємо, що і наша угода із британцями буде подібною.

У багатьох відношеннях угода має бути рамковою. Чи це погано? Ні, адже хороша рамка, яка дає можливість її наповнювати та розвивати із залученням профільних спеціалістів (адже угода охоплює досить різні і специфічні питання), - це перспективний формат. Втім, потрібні будуть конкретні дії щодо імплементації, і важливо, щоби вони не затягнулися. Декілька прикладів нижче. 

Підписуємо у цифрі

Одним із важливих елементів сприяння торгівлі є електронний підпис. Наразі український бізнес широко використовує його як у внутрішніх, так і у зовнішньоекономічних угодах. Проте, зазвичай використовується так званий простий електронний підпис. Він не може бути визнаний недійсним через свою електронну форму, проте і не є аналогом власноручного підпису. Іншими словами, засвідчена таким підписом угода не буде нікчемною, але у випадку конфлікту може знадобитися додатково доводити факт підписання.

USDEA визначає електронний підпис як дані у електронній формі, які можуть бути використані для ідентифікації підписанта і підтвердження схвалення ним певної електронної інформації (а вірніше – "electronic data message"). Хоча сторони USDEA можуть надавати більшого юридичного значення підпису, що відповідає певним вимогам, зокрема, вважати його підтвердженням незмінності даних або особи підписанта. При цьому USDEA містить доволі загальні положення щодо електронної автентифікації та електронного підпису.

Зокрема, передбачено, що жодна зі Сторін не вважатиме підпис недійсним лише внаслідок його електронної форми, не перешкоджатиме сторонам електронної угоди взаємно домовитися про формат підпису або доводити органам влади, що такий підпис відповідає вимогам законодавства. Кожна Сторона має право вимагати застосування для конкретних категорій транзакцій певних методів електронної автентифікації або підпису, зокрема і його сертифікації, але Сторони співпрацюватимуть у напрямку взаємного визнання електронної автентифікації та ЕЦП. 

Тобто, якщо припустити, що положення угоди про цифрову торгівлю між Україною та Великою Британією є подібними, то вони не стануть революційними, оскільки здебільшого вже відображені у нашому національному законодавстві. Автоматичного визнання електронних підписів не відбудеться, для цього знадобиться додаткова імплементація. До речі, тут відрізняються і резюме, опубліковані Мінекономіки (говорить про спільне визнання електронної автентифікації і підписів) та на британському урядовому порталі (тут висловлюються стримано – про "промоцію" взаємного визнання електронних підписів).

Обмін даними – спрощуємо обережно

Загалом, угода про цифрову торгівлю – це про спрощення та збільшення обміну даними. Проте, вже з резюме угоди про цифрову торгівлю між Україною та Великою Британією зрозуміло, що захист персональних даних – окремий випадок і до них можуть застосовувати додаткові обмеження (звичайно ж, обґрунтовані). Це узгоджується із європейським трендом – посилення захисту персональних даних. А як відомо, хоча Велика Британія вже не є країною ЄС, вона має UK GDPR, що мало чим відрізняється від загальноєвропейського регламенту.

Якщо знову поглянемо на USDEA – побачимо загальні умови про необхідність прийняття або підтримання законодавства про захист персональних даних, включаючи такі основні принципи як обмеження збирання даних, якість даних, визначення мети, обмеження щодо використання, гарантії безпеки, прозорість, участь суб’єкта персональних даних та відповідальність; запровадження недискримінаційних практик щодо захисту персональних даних; оприлюднення інформації стосовно захисту персональних даних по відношенню до фізичних осіб, залучених до цифрової торгівлі, а також співпрацю для забезпечення сумісності режимів захисту даних.

Тож знову постає питання оновлення національного законодавства. Процес вже запущений, але триває досить довго. Черговий проект закону "Про захист персональних даних" (№ 8153) поданий до Верховної Ради України у жовтні 2022 року і наразі знаходиться на опрацюванні у профільному комітеті. Не секрет, що питання персональних даних може якщо не блокувати, то принаймні гальмувати і ускладнювати ведення бізнесу із Україною. Зокрема, для експорту персональних даних з ЄС до України необхідне проведення оцінки впливу передання даних, зокрема у контексті можливості органів державної влади отримувати доступ до великих масивів даних (згадаємо рішення Schrems II). А на українську сторону, як правило, чекає заповнення розлогих опитувальників, яке з огляду на різницю між українським та європейським законодавством і практикою стає небанальним завданням. Отже, угода про цифрову торгівлю як ще один поштовх у реформі захисту персональних даних – це добре. Але саму реформу вона не замінить. 

А сервер – де? 

Ще одне питання, пов’язане із попереднім, - вимоги до локації зберігання даних. Українське законодавство таке вимоги висуває у окремих випадках. Очікується, що Угода про цифрову торгівлю допоможе позбутися необґрунтованих заборон на передання даних. Але якщо подивитися на USDEA, - передбачена як загальна заборона вимагати локальної обробки даних для ведення бізнесу на території країни, так і можливість запроваджувати виключення із цього правила, якщо вони обґрунтовані та відповідають меті.

Наприклад, наразі українське законодавство вимагає від організатора азартних ігор обробляти інформацію у своїй системі виключно на території України. Чи буде така заборона обґрунтованою, якщо угода між Україною та Великою Британією міститиме подібний підхід? 

Прикінцеве 

Відповіді на це та інші питання ми сподіваємося отримати з часом. Наразі чекаємо на розвиток подій та сподіваємося на оперативне інформування бізнесу про деталі. Останній (для цієї публікації) приклад із USDEA. Угода передбачає, що кожна Сторона запровадить загальнодоступний веб-сайт із актуальною інформацією щодо угоди, включаючи її текст, стисле резюме та  будь-яку іншу інформацію, корисну для малого та середнього бізнесу в контексті отримання переваг від цієї угоди. Упевнена, що і в українсько – британській угоді таке положення буде. Тож слідкуємо за ситуацією.

Перегляньте також статті інших авторів: