Дата публікації:
Публікація:
Після семи місяців воєнних дій в країні перед національним бізнесом постають стратегічні питання подальшого розвитку. Частина компаній релокується за кордон та диверсифікує офіси й команди. Тільки за останній місяць Асоціація отримала більше 60 заявок щодо питання релокейту від компаній через сервіс антикризовї підтримки Є-Support!*
Враховуючи важливість питання для ІТ галузі, ми разом із юридичною фірмою Sayenko Kharenko провели нещодавно спільне дослідження «Релокація. Новий ІТ-ландшафт України». Його результати свідчать, що 45% ІТ-компаній здійснили релокацію в межах України. За кордон частково релокувались 42% компаній, з них – лише 5% компаній із закриттям частини офісів в Україні. Релокація значною мірою розглядається ІТ-компаніями як вимушений крок на період війни або принаймні її активної фази.
Вже понад 200 днів з моменту російського вторгнення, а питання релокації бізнесу не втрачає актуальності для бізнесу. Більше того, з огляду на період заперечення «такого не може бути» і «ніколи знову», активне впровадження таких нових понять та абревіатур у бізнесовому лексиконі як contingency plan, business continuity plan тощо почалося щонайменше за кілька місяців до вторгнення.
Результати опитування, проведеного разом із Асоціацією “IT Ukraine” вказують на те, що у перспективі до кінця цього року і щонайменше наступний рік процес релокації ІТ-компаній буде планомірно тривати.
Так, за результатами згаданого опитування, у сукупності 37 % компаній розглядають релокацію як можливу ще до кінця цього року. Загалом зупинити зростання цього показника зможе скасування воєнного стану та суттєве покращення ситуації в Україні (для кожної третьої компанії) чи хоча б повернення до довоєнного стану (до 24 лютого 2022 року) та відсутність активних бойових дій в Україні протягом кількох місяців (це важливо для більшості опитаних компаній, що вже проводили релокацію). За таких умов, 80 % компаній планують повернення бізнесу до України. Лише 7 % опитаних компаній не планують повертатися (проводити зворотню релокацію до України).
Результати опитування також досить яскраво показали, що ІТ-компанії досить зважено підходять до питання релокації, аналізуючи та прораховуючи наслідки кожного варіанту, а також віддаючи перевагу тим країнам, в яких у них вже є офіси (43 %). 22 % покладаються на рекомендації юристів або податкових консультацій, ще 22 % обирають самостійно на основі оцінювання витрат на ведення бізнесу в країні потенційної релокації.
Ми не беремо до уваги релокацію в межах України. З огляду на специфіку ІТ-бізнесу, при релокації зазвичай відбувається переїзд працівників (у комбінації з віддаленою роботою) і оренда нового (додаткового) офісу. Правове поле не змінюється і запитань виникає менше. Урядова програма релокації бізнесу у більш безпечні регіони не набула популярності серез ІТ-компаній. За інформацією Міністерства економіки України серед переміщених компаній лише 7 % здійснюють діяльність у сфері інформації та телекомунікацій.
Більш юридично і оперційно комплексною є релокація за кордон. Основний висновок із піврічного досвіду релокацій за кордон і спойлер для цієї статті – ідеальної юрисдикції для IT-компаній не існує. При виборі юрисдикції для релокейту потрібно звертати увагу на особливості кожної країни та бізнесові потреби (операційну модель) для конкретної ІТ-компанії. В огляді ми наводимо низку факторів, на які варто звертати увагу при розгляді питання щодо релокації. Ми не були б юристами, якби не зазначили, що перелік не є виключним.
Чи дружня сфера діяльності ІТ-компаії до обраної юрисдикції?
Не всі юрисдикції є дружніми до певних сфер діяльності ІТ-компаній. Це, зокрема, стосується сфер криптовалюти та азартних ігор. У більшості країн ці сфери діяльності не врегульовані або зарегульовані. Разом з тим, є низка юрисдикцій, де наявне регулювання можливо назвати дружнім до діяльності у сфері криптовалюти. Бальтійські країни – одна із опцій для таких ІТ-компаній. Наприклад, у Литві можливо отримати дозвіл на роботу з криптогаманцями. Щодо Естонії, то в цій країні можливо отримати ліцензію на відкриття криптобіржі та криптогаманця.
Варто також враховувати, що можуть виникати труднощі з відкриттям банківського рахунку. Зокрема, далеко не всі банки працюють з так званими high risk-компаніями, до яких відносять діяльність у сфері криптовалюти та азартні ігри.
Наскільки є доступним та оперативним відкриття бізнесу в обраній юрисдикції?
У випадку релокації не тільки працівників, а й більше бізнесу в цілому, одним із першим виникає запитання створення юридичної особи в юрисдикції, що була б оптимальною для обраної операційної моделі. Вимоги до документів для створення компанії різняться від юрисдикції до юрисдикції.
У цілому, створення окремої юридичної особи у низці країн може виглядати досить діджіталізовано-прогресивним і досить привабливим. Наприклад, в Естонії громадянин України може напряму відкрити IT-компанію за допомогою е-резиденства (ID картки). Разом з тим, аби відкрити IT-компанію за допомогою e-резиденства необхідно виконати низку кроків: а) отримати е-резиденство (зазвичай така процедура триває від 4 до 6 тижнів); б) обрати локального бізнес-оператора (локальна контакта особа + локальна адреса) (до одного робочого дня; середня вартість: 60-150 євро/міс); в) зареєструвати фірму в Естонії (до одного тижня; приблизні мінімальні витрати: 200 євро); г) отримати банківський рахунок (до одного тижня).
У більшості юрисдикцій для реєстрації компанії потрібно легально знаходитися на території країни та отримати локальний ІD, тобто аналог індивідуального податкового номера. Для прикладу, у Польщі, аби зареєструвати компанію, громадян України повинен легально проживати в Польщі та мати номер PESEL. У Португалії без місцевого податкового номера неможливо розпочати реєстрацію компанії.
Також досить важливо ще на стадії вибору юрисдикції для релокації визначитися чи для здійснення діяльності і особливо здійснення розрахунків (зокрема, отримання плати від користувачів) буде достатьо використання платіжної системи/сервісу, чи все-таки без повноцінного банківського рахунку не обійтися. Це питання безумновно відноситься до ключових, за яким варто оцінювати доступність ведення бізнесу в країні можливої релокації.
Наскільки оподаткування операційної компанії за кордоном та/або фонду праці релокованих ІТ-спеціалістів є прийнятним?
Ще на стадії вибору юрисдикції для реклокації важливо також визначитися із оподаткуванням як по частині оподаткування основної діяльності, так і оподаткування фонду оплати праці.
Щодо основної діяльності, варто буде розуміти звідки буде основний потік клієнтів (із країни релокації, з ЄС, із США), які послуги будуть надаватися і які бізнес-плани на найближчий період. Варто визначитися, чи будуть послуги оподатковуватися ПДВ. У деяких юрисдикціях потрібно мати оборот на певну суму, щоб отримати статус платника ПДВ.
У конкуренції за інвестиції та відкриття бізнесу (читай, сплату податків) ІТ-компаніям можливо знайти юрисдикції із досить привабливою ставкою на прибуток. Наприклад, Естонія «пропонує» 0 % податок на прибуток при умові, якщо не виводяться дивіденди, в той час як Болгарія «запропонує» 10 %. Однак, безумовно, що не податком на прибуток єдиним, оскільки інші фактори можуть мінімузувати або навіть обнулити вигоду низької ставки податку на прибуток.
Зокрема, варто також враховувати, що структура оподаткування може бути ускладненою досягненням/не досягненням певних оборотів/порогових фінансових показників, наявністю «плаваючої» системи оподаткування, наявності/відсутності cтатусу новоствореної компанії (стартапу), наявності знижених ставок оподаткування, зокрема, і пільг для ІТ-бізнесу. Також потрібно відразу розуміти найближчу перспективу зміни розміру податків, наприклад, у випадку, коли компанія втратить статус новоствореної.
Для прикладу, у Польщі стандартна ставка податку на прибуток компанії складає 19 %, але якщо компанія: а) має виручку від продажів (включаючи ПДВ) не вище 1 200 000 євро в еквіваленті до злотих за попередній податковий рік; АБО б) є новоствореною компанією (діє протягом першого року своєї діяльності), то до неї застосовується знижена ставка 9 %.
Оподаткування фонду праці працівників за кордоном, вірогідніше за все, буде вищим, ніж вже звичне оподаткування в Україні при роботі шляхом залучення ФОП. До речі, ФОП-на схема (за межами України під цим зазвичай узагальнено розуміють independent contractor) в не українській звичній реалізації зазвичай вважається досить ризикованою в сенсі перекваліфікації таких відносин у формально трудові. Вірогдніше за все, ІТ-спеціалістів потрібно буде офіційно працевлаштовувати, що впливає на розміри податків.
Наприклад, роботодавець в Естонії нараховує та сплачує соціальний податок (33 %) та податок з безробіття (0,8 %), а робітник сплачує (утримується із заробітної плати) податок з безробіття (1,6 %), накопичувальний пенсійний внесок II ступеня (добровільно-примусовий – 2 %) та прибутковий податок (20 %).
Не менш важливим аспектом при вивченні податкового питання є ризики подвійного оподаткування (податкового резиденства в іншій країні). Наразі все більше з’являються комплексні рішення, аби допомогти бізнесу визначитися із цим та іншими суміжними питаннями. Наприклад, Асоціація “IT Ukraine” запустила сервіс підтримки ІТ-компаній E-Support. Sayenko Kharenko разом з іноземними колегами із мережі Andersen також підготували комплексний інформаційний ресурс із оглядом підходів до оподаткування у різних юрисдикціях, які зазвичай вважаються найбільш привабливими для релокації.
Чи існують практичні або юридичні обмеження щодо кількості українських ІТ-спеціалістів, яких можемо працевлаштувати в іноземній компанії?
Через військову агресію росії вимоги до працевлаштування громадян України можуть бути спрощеними (наприклад, відсутність необхідності оформлення дозволу на роботу та/або візи відповідної категорії), однак фактор оподаткування фонду оплати праці може значно мінімізувати переваги від спрощення оформлення працівників.
Окрім того, у деяких країнах існують квоти на кількість іноземних працівників, які можуть бути працевлаштованими. Показовим прикладом є Болгарія, де іноземних працівників може бути лише 10 % від загальної кількості. Однак якщо йдеться про IT-спеціалістів, то цей відсоток збільшується до 20 %.
Ми продуктова компанія. Чи потрібно передавати інтелектуальну власність в країну релокації?
Якщо компанія в країні релокації буде новим «гаманцем» для збору коштів від користувачів, то актуалізується питання передачі прав інтелектуальної власності до такої операційної компанії в країні релокації з тим, щоб обгрунтувати економічну доцільність знімання плати з користувачів. Для цього підійде або повна передача виключних майнових прав інтелектуальної власності, або надання операційній компанії в країні релокації ліцензії, за якою будуть надані права користування інтелектуальною власністю, достатні для здійснення запланованої діяльності.
Також, якщо продуктова компанія ще не встигла подбати про захист свого бренду в країні релокації/здійснення діяльності за кордоном (зокрема, в перспективі найближчого масштабування), релокація операційної діяльності – саме той момент, коли про захист бренду вже критично важливо подбати. Зазначене включає реєстрацію торговельної марки та/або промислових зразків за національною або міжнародною процедурою.
Так що робити з релокацією?
Значна кількість запитань, що виникають при релокації бізнесу за кордон, – є одним із факторів, чому за результатами дослідження понад 50 % опитаних ІТ-компаній не проводили релокацію, чому переважала релокація в межах України та чому ІТ-компанії віддавали перевагу тим країнам, в яких у них вже є офіси.
Однозначної відповіді на запитання «релокуватися чи ні?» немає. Разом з тим, однозначним є факт, що слід зважено підходити до питання релокації, аналізуючи та прораховуючи наслідки кожного варіанту.
