Дата публікації:
Публікація:
21 травня, відбулася онлайн-зустріч в рамках ITU Legal Talks, організована Асоціацією IT Ukraine за участі юридичного партнера – компанії LCF Law Group. Темою зустрічі стала «Як не програти спір з іноземним контрагентом ще на етапі укладення контракту».
Спікерки заходу Ольга Костишина, радниця, керівниця практики міжнародного арбітражу ITU Partner LCF Law Group та Анастасія Діденко, радниця, керівниця практики антикорупції та комплаєнсу ITU Partner LCF Law Group, окреслили ключові аспекти укладання спору з іноземним контрагентом, зупинилися на питаннях форс-мажору, санкцій та відповідальності за порушення контракту та допомогли визначитися з оптимальним способом вирішення спору.
Перше, що варто прописати в контракті – механізм вирішення спорів. Варіантів два: державний суд або арбітраж. І різниця між ними суттєва.
Державні суди мають нижчий судовий збір, але передбачають обов’язкове залучення місцевого адвоката, провадження виключно мовою держави суду та ризик відмови у визнанні рішення за кордоном — єдиного уніфікованого механізму виконання іноземних судових рішень досі не існує.
Арбітраж натомість дає:
Арбітраж буває ad hoc (створюється для конкретного спору – гнучкий, але вимагає проактивності обох сторін) та інституційний (під егідою постійної інституції – ICC, LCIA, VIAC, SCC або МКАС). Для IT-спорів існують і спеціалізовані майданчики: Silicon Valley Arbitration & Mediation Center, WIPO.
Після 24 лютого 2022 року посилання на війну як форс-мажор стало масовим. Торгово-промислова палата України підтвердила війну форс-мажорною обставиною, і сертифікати ТПП активно використовуються як доказ у спорах.
Однак правова позиція судів і практика чіткі: форс-мажор не має автоматичного характеру. Сертифікат ТПП сам по собі недостатній. Для звільнення від відповідальності потрібно довести обов’язковий причинно-наслідковий зв’язок між обставиною та конкретним невиконанням зобов’язання, а кожен договір потребує індивідуального аналізу.
Обираючи застосовне право, важливо розуміти: воно визначає не лише «правила гри» в разі спору, а й те, як тлумачитиметься контракт, чи може суд заповнити прогалини в договорі та яку силу матимуть штрафні санкції.
Це, мабуть, найгостріша тема для бізнесу. Кримінальний кодекс України наразі не містить окремої статті за обхід санкцій, проте відповідальність може наставати через суміжні склади: фінансування тероризму (ст. 258-5), пособництво державі-агресору (ст. 111-1, 111-2), відмивання коштів (ст. 209) тощо. У Верховній Раді очікує другого читання законопроект № 12406, який передбачає криміналізацію порушень санкційного режиму окремою статтею 114-3.
Юридичним особам у разі виявлення порушень загрожують штраф, конфіскація майна та ліквідація. Банки зобов’язані зупиняти операції, блокувати рахунки та повідомляти Держфінмоніторинг – незалежно від суми транзакції, якщо є підозра у зв’язках із підсанкційними особами.
Висновок спікерок: найефективніший захист – превентивна перевірка контрагента до підписання угоди та документальна дисципліна протягом усього співробітництва.
Залишились запитання? Скористайтеся є-Support – сервісом безоплатних юридичних консультацій, а також консультацій з кібербезпеки для ITU Members.