Про започаткування та розвиток IT Ukraine

Про започаткування та розвиток IT Ukraine

Як виникла ідея заснування Асоціації? Чого вже вдалося досягти за результатом 15-ти років її діяльності, а що ще попереду? Яку роль в становленні Асоціації зіграли КВК та почуття гумору? Чому для любові до Іспанії не потрібні причини? Про це і не тільки читайте в інтерв'ю Миколи Роєнка, засновника і першого Президента IT Ukraine, а також засновника і Президента Miratech, яке він дав Олексію Перекатову, Віце-президенту з маркетингу Miratech.

− Миколо Володимировичу, число 2019 напівпросте. Символічно, оскільки в цьому році якраз ювілеї у двох Ваших «непростих творів»: Miratech − 30 років та IT Ukraine − 15 років. Які емоції у Вас із цього приводу? А якщо точніше, то, за аналогією з назвою першої пісні «Прийшов час соборів» з популярної рок-опери, моє перше запитання таке: «Як Ви вважаєте, в Україні настав час жартів і гумору?»

− Натякаєш на останні зміни в керівництві країни? Тільки особисто я вважаю, що часи жартів і гумору ніколи з України не йшли. І справа тут навіть не в наших знаменитих гумористах і земляках-жартівниках, просто похмурі люди тут не виживають, не кажучи вже про те, щоб вести успішний бізнес пртягом 30 років. Notre-Dame de Paris говориш, пісня ... Думаю, що мій девіз «по життю» можна виразити словами пісні Утьосова: «Лише той, хто з жартом по життю крокує, той ніколи і ніде не пропаде».

− А пам'ятаєте відому битву КВК між командами СКТБ ПО і СКБ ММС Інституту кібернетики імені В.М. Глушкова в 1988 році? Це участь в КВК спонукала Вас роком пізніше створити Miratech?

− Я пам'ятаю навіть хто був ведучим на тій битві − Олексій Кучеренко. Людина з відмінним почуттям гумору, він працював в 100-му відділі Інституту кібернетики. До речі, в 2007-му він став Міністром з питань житлово-комунального господарства. Не знаю, яке значення зіграло почуття гумору в його кар'єрі, але факт залишається фактом. А якщо говорити про змістовну частину того пам'ятного КВК, то буде доречно згадати таку історію. Зустрічає програміст свого друга: «Сергію, почув класний анекдот. Немає часу переказувати що до чого, але головне, що в кінці дуже смішно».

− Нагадує, як Шерлок Холмс і Ватсон подорожували на повітряній кулі і заблукали. Коли на питання «Де ми?» перехожий їм підказав, що вони на повітряній кулі, Холмс зауважив: «Цей хлопець програміст. Тільки програміст може дати абсолютно точну і марну відповідь». Але повернемося до наших, не побоюся цього слова, «питань». Якщо на створення Miratech Вас надихнув КВК, то які жарти надихнули Вас у випадку з IT Ukraine?

− Слід розпочати з того, хто був засновниками Асоціації крім Miratech. Це Софт-Лайн, SoftServe та Profix. ...

− «А-а-а, Семен Семенович» (с). Згоден. З такими гумористами все життя − суцільний КВК. У 2012 році ми були в складі делегації IT Ukraine в Ізраїлі. За підсумками поїздки я опублікував великий блог. Цей факт в нього не ввійшов, але, коли організатори запросили нас в кошерний ресторан, ми пробули там недовго і швидко перейшли в інший, оскільки в першому закінчилися всі запаси спиртного.

− Так, відомо чому у нас немає День непитущого − незрозуміло як його відзначати J Оптимізм і почуття гумору − це важлива умова, як в математиці кажуть «необхідне, але не достатнє». І в якості іншої важливої умови я б відзначив наявність досвіду громадської роботи. До 2004 року у нас був такий досвід з Асоціацією Розробників ERP систем. За великим рахунком він був негативним, оскільки сегмент був обраний занадто вже вузький - ERP. Була у нас також Асоціація виробників програмного забезпечення, беззмінним керівником якої був Євген Уткін, він же − Президент і Голова Правління «Квазар-Мікро». Цей досвід я б теж назвав скоріше негативним, оскільки в особливо масштабних і значущих її проектах я участі не пригадую.

 − Невже до 2004 року весь досвід був тільки негативним?

 − Чому ж? В якості позитивного досвіду не можна не згадати пітерську асоціацію «FortRoss», членами якої були кілька українських компаній, в тому числі, і Miratech. В рамках FortRoss проходили дуже цікаві і корисні форуми. У Санкт-Петербурзі традиційно склалася авторитетна школа в галузі точних наук. Крім того, з Європи їхати близько. Якщо взяти, наприклад, Фінляндію, то це всього 4 години на поїзді «Алегро» від центру до центру міста, в той час як від Києва до Пітера потяг йде добу, а літаки в той час літали лише пару разів на тиждень. І тим не менше, ми не пропускали практично жодного їх заходу.

− А чому асоціація називалася «FortRoss»? На честь російського селища в Каліфорнії?

− Все вірно. Російське селище Росс знаходилося в 80 кілометрах від Сан-Франциско і було найпівденнішою точкою, відкритою для торгівлі російським хутром. З цього приводу пригадується анекдот про Steak House. Відвідувач: «Скажіть, шановний, чи можу я замовити у Вас що-небудь не м'ясне?» Офіціант: «Зрозуміло, сер. Ви можете замовити собі таксі». Тонкий англійський гумор, а сенс в тому, що назва «Steak House», як і «FortRoss» була обрана не випадково. Таким чином засновники хотіли підкреслити, що мова йде про компанії, що займаються експортом.

− «Сьогодні я не зможу брати участь в зборах асоціації підкаблучників, − мене дружина не пускає». Така заява доводить, що я підкаблучник? У FortRoss брали участь тільки експортерм? Якщо все було так чудово, чому тоді з'явилася ідея створити свою асоціацію?

− Природно, що нічого доводити не треба було. Вступали ті IT-компанії країн СНД, які вбачали доцільним участь в проектах і заходах асоціації. У 2004 році оргкомітет пітерського саміту в перший раз зібрав спеціальну секцію, присвячену зв'язкам з державними органами та лобіюванню інтересів IT-галузі. У цій секції брали участь представники Росії, України і Білорусі. І тоді ми зрозуміли, що це − різні країни, з різними законами і урядовим регулюванням. Ми обговорили цю проблему всередині української делегації і одноголосно вирішили, що для того, щоб обговорювати наші внутрішні українські проблеми, нам немає сенсу добу трястися в потягу до Пітера, особливо якщо врахувати, що крім нас проблеми українського законодавства нікому іншому не знайомі. Так і народилася ідея створення власної асоціації. З урахуванням всього накопиченого на той час досвіду, ми відразу ж обговорили основні принципи побудови нової асоціації. Були зафіксовані три мети: 1) представляти інтереси галузі в державних органах; 2) просувати імідж України, як IT-держави на світовому ринку, 3) IТ-освіта і підготовка фахівців. Серед основних принципів устрою і функціонування було жорстко обумовлено два: обов'язки Президента по черзі виконують представники кожного з учасників, тривалість каденції − півроку (пізніше ця норма була збільшена до року), а також логарифмічна шкала розрахунку розміру членських внесків з урахуванням чисельності співробітників компанії-учасника.

− А що стало з асоціацією FortRoss? Селище Росс в Каліфорнії проіснувало 29 років: з 1812 р. по 1841 р.

− Як корабель назвеш, так він і попливе. Сьогодні асоціації FortRoss (як і селища в Каліфорнії) не існує. Вона в повному складі увійшла до асоціації RUSSOFT.

− Як людину дуже прискіпливу, можна навіть сказати десь нудну, мене багато років мучить нюанс з назвою нашої асоціації: це «ІТ-шна Україна» або «Інформаційні Технології України»?

− Спочатку ми мали на увазі «Інформаційні Технології України», тобто родовий відмінок. І поки мова йшла про лобіювання інтересів IT-галузі в державних інститутах, ми використовували цю назву. Однак, незабаром дійшла справа і до другого завдання асоціації − просування іміджу України як висококваліфікованого і надійного постачальника IТ-послуг на світовому ринку. Відповідно англійською мовою виходило «IT of Ukraine», але в контексті експорту IT-послуг можливо правильніше було б говорити «IT from Ukraine». І те, і інше не дуже підходить для назви. У підсумку скористалися тим, що в англійській мові можна легко замовчувати всі незручні моменти. Вийшло просто «IT Ukraine». А який артикль там пропущений кожен може додумувати як йому більше подобається. Таким чином, в перекладі на російську вийшло «ІТ Україна», тобто називний відмінок. Хоча і в українських документах (та й в логотипі асоціації) частіше використовується англійська назва «IT Ukraine». Це не випадково, тим самим ми зайвий раз нагадуємо державним чиновникам, що мова йде про експортно-орієнтовані галузі, які приносять в казну країни такі важливі валютні надходження. І дуже навіть чималі.

− Говорити про економічні успіхи IT-галузі завжди приємно, тим більше, що успіхи дійсно вражаючі. Проте, залишимо їх для офіційних досліджень, а мені цікаво дізнатися: як скоро в Асоціації з'явилися нові члени крім засновників. Напевно, завдання по їх залученню лягла на Вас, як на першого Президента Асоціації.

− З одним із перших я зустрівся з Євгеном Уткіним, як з людиною, яка розбирається в тонкощах роботи громадської організації, і запропонував підтримати наш проект. Але він сказав, що відмовитися від свого рідного дітища − вище його сил. Тобто він відхилив мою пропозицію. А ось наші білоруські колеги з EPAM і російські з Luxoft відгукнулися досить швидко. Всіх приваблювали закладені в статут цілі Асоціації і принципи її управління. Не довелося довго вмовляти і колег з київських компаній Ciklum і GlobalLogic.

За ними стали підтягуватися і харківські IT-компанії. З ними взагалі історія окрема. Ясно, що українські експортери практично ніколи не конкурують один з одним за замовників (вже дуже великий світовий ринок IT-послуг), однак про ринок робочої сили цього сказати не можна. А харківські компанії чомусь найбільш ревно ставилися до випадків, коли їх співробітників переманювали до себе інші компанії. Це ж стосувалося і відкриття іншими компаніями офісів в Харкові. Але, природно, всі розуміли, що найгірший мир завжди кращий за найкращу війну, тому саме харківські компанії ініціювали створення декларації про етичну поведінку на ринку праці. Ніхто не зацікавлений в штучному завищенні вартості ресурсів, та й з Job hoppers треба якось боротися. У підсумку така декларація була підготовлена, і я брав найактивнішу участь в її створенні. І хоча вона так і не була підписана, але її дотримання фактично стало «неписаним правилом поведінки» для всіх IT-компаній.

− А як поставилися до створення такої декларації рядові IT-фахівці?

− Це питання в саму десятку. Ясно, що IT-професіонали теж всі дуже розумні й освічені люди. До того ж вони дуже конкретні люди, іноді не відразу помічають де на клавіатурі розташовується «any key», а деякі навіть вважають, що в одному кілометрі 1 024 метра. Пам'ятаєш, як дружина послала програміста в магазин із завданням: «Купи пакет молока, а якщо будуть яйця, то купи десяток». В результаті програміст приніс додому десять пакетів молока. Оператор «if-then-else» працює саме таким чином. Відповідно, коли роботодавці об'єднуються в картель, це змушує працівників до дій у відповідь, спрямованим на захист своїх інтересів. Звичайно, профспілка IT-фахівців створена не була, але з'явилися ресурси DOU і ... ще один ресурс, назву якого не пристало вимовляти в пристойному суспільстві. Ці Інтернет-ресурси і стали відповіддю рядових ІТ-шників на «свавілля роботодавців».

− У 2009 році я застав вже тільки відгомони протистояння керівників IT-компаній з DOU. Сьогодні це вельми авторитетний і об'єктивний ресурс, з яким ми активно співпрацюємо.

− Сьогодні і ринок праці зовсім вже не той. Тепер за українські таланти конкурують не тільки місцеві компанії, але також USA, UK та інші. А DOU, як вітчизняний ресурс, зацікавлений у розвитку вітчизняної IT-галузі не менше, ніж керівництво українських IT-компаній. Тому сьогодні ми з ними «в одному човні», а непідписана декларація українських IT-роботодавців стала вже надбанням історії.

− Наскільки життєздатним виявився Статут Асоціації?

− Це один з предметів моєї гордості. Закладених в Статуті принципів завжди дотримувалися неухильно, тому що вони базувалися на гіркому досвіді наших попередників. Першим Президентом обрали мене, на наступний рік ця почесна посада перейшла Юрію Савицькому з Softline, за ним був Геннадій Кублановський з Profix, потім Ігор Мінзібровскій з SoftServe. Таким чином ми пройшли одне коло компаній засновників і перейшли до інших членів.

Намагалися ми дотримуватися і територіального паритету, тому свої заходи проводили і в Дніпрі, і в Харкові, і навіть в Польщі (в містечку Устрики Долішні, що в декількох десятках кілометрів від кордону з Україною). Всі ці принципи працюють і по сей день, і ніхто не може сказати, що IT Ukraine − це асоціація Miratech, або SoftServe, або EPAM. Значить в далекому 2004-му ми зробили все правильно.

− А давайте перенесемося в ще більш давні роки. Чим був значимим для Вас 1974?

− Так! Це один з найбільш пам'ятних і успішних років в моєму житті. В цьому році я закінчив школу і, набравши на вступних іспитах 18 балів з 20 можливих, мав хороші шанси вступити на фізтех. Але на співбесіді Микита Миколайович Моїсеєв, який був головою приймальної комісії, почав ставити мені каверзні питання з приводу гри в преферанс. І тут мене врятувало почуття гумору. Мені вдалося представити факти гри в карти практичними заняттями з теорії ігор, яка в той час як раз активно розвивалася. Члени комісії з величезними труднощами стримувалися, щоб зовсім не розреготатися. Спостерігаючи такий настрій всієї комісії, голова відступив, і я був зарахований на фізтех, факультет управління та прикладної математики, група 474. З огляду на мою винахідливість, мене незабаром обрали головою студентського клубу мистецтв «Іскремас». А який зв'язок між  1974 та 15-річчям IT Ukraine? В чому питання?

 − Адже я теж математик, група 774 - той же факультет номер 7, тільки рік вступу 1977. А математика, як відомо, має справу з голими цифрами. 1989 (рік, коли Ви заснували Miratech) плюс 15 років, отримуємо 2004 рік, коли Ви заснували IT Ukraine. Відповідно, 1989 мінус 15 років, отримуємо 1974. Таким чином, Ви підтвердили моє припущення − кожні 15 років Ви починаєте нову успішну справу. 1989 + 15 = 2004 плюс ще 15 − отримуємо 2019. Які плани у Вас на цей рік? Ви − активний учасник Rotary club, голова CSR комітету компанії, може якийсь новий проект по соціальній лінії?

− Перш за все, хотілося б відзначити, що, хоча до кінця року залишається ще третина, я вже можу з упевненістю сказати, що 2019 був вельми успішним. По-перше, Miratech відсвяткував своє 30-річчя. Компанія продовжує зростати. В цьому році ми очікуємо зростання валових доходів на рівні 30%, ...

− Вибачте, що перебиваю, але ми домовилися винести рекламу економічних успіхів за дужки. Скажіть краще, Ви задоволені тим, як пройшло свято?

− Дуже задоволений. До нас на Mirafest приїхали дорогі друзі і партнери з усього світу, наговорили купу побажань і теплих слів. Як і годиться на цьому Дні народження, вручили чарівні подарунки.

Зі свого боку, ми теж приготували гостям невеличкі сюрпризи. Взагалі, програма свята в цьому році була чудова. Виступали не просто популярні артисти, а світові зірки.

А чого тільки варті виступи наших співробітників. З майстерності вони вже точно не поступалися знаменитостям, не кажучи вже про антураж − костюми, звук, світло, піротехнічні ефекти, − все це в номерах співробітників теж було присутнє. А вже що стосується гумору, актуальності номерів і залучення всіх учасників свята, так тут і говорити нема про що.

− А знаєте, що відео з одним з наших номерів потрапило на той самий троль-сайт з непристойною назвою. Тільки приводу для троллінгу у них особливо то і не було, оскільки номер реально гідний, тому в статті одні загальні фрази. Але треба ставитися з розумінням. Робота у них така, для того їх сайт і створювався. У будь-якому випадку, у відео тепер 21 тисяча переглядів на YouTube і тільки 34 дізлайка проти 330 лайків. А Вам який з номерів співробітників сподобався найбільше?

− А ось так відверто напрошуватися на комплімент − нескромно. Ну добре.

Звичайно ж, номер маркетингу був відмінним. Відділ вийшов на сцену в повному складі, і не тільки запально танцював і співав свою власну пісню, а й залучив у флешмоб практично всіх учасників свята.

А хто може залишитися байдужим до такого гумору: «Maybe we're young but we'll show you - beauty and brains make up our whole crew»?

Номер нашого іспанського офісу був теж хороший. Вони не просто виконали традиційний іспанський танець, в якому величезне значення приділяється пластичності рухів рук, але Ivan Alba Sanches продемонстрував унікальну техніку жонглювання. Залученість інших співробітників на цей раз була менша (не всі ще знайомі з іспанськими танцями), але ми над цим активно працюємо.

− Всі чудово знають, як Ви особистим прикладом активно залучаєте всіх не тільки до вивчення іспанської мови, а й до освоєння танго. А чому Ви так сильно любите Іспанію?

− А хіба людина любить за щось? Ось, наприклад, коли 7 років тому у мене народився онук, я відразу ж в нього закохався, хоча він і зробити щось ще нічого не встиг. Це поважати можна за щось, а я люблю свого онука просто за те, що він є.

− Мені теж подобається фрагмент «бесіда в таксі» з «Іронії долі 2», але тим не менш, про Іспанію.

− Для особливо наполегливих, які активно докучають мені цим питанням, у мене заготовлена ​​відповідь. До реінкарнації, у попередньому житті я був іспанською собакою, з тих пір люблю Іспанію і собак.

− Зрозумів. Тоді повертаємося до теорії 15-річних циклів і успішного 2019 р. "По-друге ...".

− По-друге. Цієї осені ми святкуємо 15-річчя IT Ukraine. Асоціація не просто прожила настільки значний термін (як для громадської організації), але продовжує набирати авторитет не тільки у нас в країні, але і у всьому світі. Ось в жовтні IT Ukraine організувала та прийняла Асамблею IFIP. Хоча б один цей факт вже багато про що говорить. Як одному із засновників мені це дуже приємно. Значить 15 років тому ми заклали в її фундамент правильні життєві принципи.

І, нарешті, третя частина питання − CSR. У нас багато цікавих проектів корпоративної соціальної відповідальності і в рамках Miratech, і в рамках асоціацій ACC і EBA. Не стоїмо ми осторонь і від КСВ проектів IT Ukraine, наприклад, JOIN IT. Почати ще щось, більш масштабне ... Не знаю, поки немає особливих планів. У будь-якому випадку, в попередні 15-річки, мої нові проекти завжди стартували восени. Рік ще не закінчився, тож поживемо − побачимо наскільки теорія 15-річних циклів виявиться вірною.

− Тоді до зустрічі в січні 2020 р.. Дякую за цікаву бесіду.