Дата публікації:
Публікація:
У Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт №14150 «Про державно-приватну взаємодію у сфері кібербезпеки». Розробці законопроєкту передували глибокі дослідження проблематики кібербезпеки та серія консультацій із представниками державного сектору — Держспецзв’язку, Міноборони, СБУ, НБУ, Нацполіції — та приватними структурами, зокрема компанія-учасниця ITU Asters, Європейської Бізнес Асоціації й Американської торговельної палати в Україні.
Законопроєкт визначає принципи, напрями та правові форми державно-приватної взаємодії у сфері кібербезпеки, життєвий цикл проєктів державно-приватної взаємодії, визначення завдань та повноважень державних учасників, а також окреслює механізми залучення бізнесу до реалізації спільних проєктів, гарантії прав приватних учасників і вимоги до захисту інформації.
Розробкою законопроєкту займалася, зокрема, і команда практики технологій, електронних комунікацій та кібербезпеки юридичної фірми Asters у складі партнера Юрія Котлярова, радника Сергія Циби та юристки Вікторії Куриліної.
Юрій Котляров, який пройшов шлях від авторства цієї ініціативи у 2025 році до розгляду її у Верховній Раді як законопроєкту, зазначає, що хоча питання створення правової основи для державно-приватної взаємодії у сфері кібербезпеки обговорювалося в Україні вже кілька років різними стейкхолдерами, цей процес виявився досить складним.
Головна складність до моменту структурування та написання закону – виокремити ці відносини (не будь-яка взаємодія має бути тут врегульована), дійти до суті проблем саме цих відносин, знайти прості рішення та не ускладнювати вже наявну взаємодію, яка активізувалась з початком повномасштабної війни.
Результати перших досліджень та серії колективних й індивідуальних інтервʼювань продемонстрували головну тенденцію, а саме отримали підтримку в розробці як приватних, так і державних стейкхолдерів. Всі однаково підтримували важливість створення законодавчої основи й значення цих відносин.
Державний сектор переважно фокусувався на проблематиці обмежень та повноважень, що не надавало їм можливості використовувати спектр форм взаємодії, навіть якщо ініціативи виходили від приватного сектору. Приватний сектор акцентував на проблематиці прогнозованості державного сектору, прозорості їх дій, питаннях захисту інформації та гарантій. Ці результати стали вихідними даними для подальшої роботи.
Очікується, що ухвалення цього документа стане важливим кроком до створення прозорої, прогнозованої моделі партнерства держави та бізнесу, що дозволить підвищити рівень кіберзахисту критичної інфраструктури України та посилити її технологічний суверенітет.
У законопроєкті чітко визначено, що він не дублює інші законодавчі акти — наприклад, закони про публічні чи оборонні закупівлі, а також норми, що регулюють благодійну або волонтерську діяльність. Водночас такі процеси можуть бути частиною проєктів державно-приватної взаємодії, якщо це сприяє реалізації спільних ініціатив у межах закону.
Державно-приватна взаємодія у сфері кібербезпеки передбачає спільну реалізацію проєктів між державними органами та бізнесом для посилення захисту цифрового простору України. Основні напрями співпраці включають:
Звертаємо увагу, що гарантії прав приватних учасників у межах державно-приватного партнерства передбачають повний захист від неправомірного втручання органів влади у господарську діяльність інвесторів. У разі порушень чи бездіяльності з боку державного партнера приватна сторона має право на відшкодування збитків. Водночас інформація, отримана від приватного учасника, не може використовуватись для контролю або застосування санкцій, окрім випадків, що прямо визначені законом або містять ознаки кримінального правопорушення.ф
